Нонфікшен

Нонфікшн охоплює біографії, мемуари, репортажі, есеї, документальні розслідування, подорожні нотатки та книжки про різні сфери життя. Автор може використовувати художню композицію й виразну мову, але не повинен свідомо видавати вигадку за встановлений факт.

Документальна та есеїстична проза має давню історію, що простягається від хронік і життєписів до «Проб» Мішеля де Монтеня. У XX і XXI століттях можливості нонфікшну розширили Джордж Орвелл, Джоан Дідіон, Ришард Капусцінський і Світлана Алексієвич. Вони показали, що розповідь про реальність може мати силу великої художньої літератури.

Книги нонфікшн допомагають здобувати знання, знайомлять із чужим досвідом і розкривають складні теми через конкретні людські історії. Якість такого тексту залежить від точності, прозорості джерел, авторської відповідальності та чіткого розмежування фактів і тлумачень.