Постапокаліпсис

Події постапокаліптичної літератури починаються після глобальної катастрофи або тоді, коли старий світ уже незворотно руйнується. Причиною може стати ядерна війна, пандемія, кліматична криза, падіння астероїда, техногенна аварія чи невідома сила. Найважливішим стає питання, як люди виживатимуть без звичних держав, технологій і моральних гарантій.

Одним із ранніх важливих творів напряму був роман Мері Шеллі «Остання людина». У XX і XXI століттях постапокаліптичну літературу розвивали Джон Віндем, Волтер М. Міллер-молодший, Кормак Маккарті та Емілі Сент-Джон Мандел. Поступово вона вийшла за межі історій про фізичне виживання й звернулася до тем пам’яті, спільноти, відновлення культури та меж людяності.

Руїни й небезпеки створюють тло, але справжній конфлікт часто виникає між різними уявленнями про нове суспільство. Постапокаліпсис запитує, що люди намагатимуться врятувати після краху цивілізації: ресурси, владу, знання чи здатність залишатися людьми.