Реалістична проза

Реалістична проза розповідає про події, які могли б відбутися в реальному житті. Її герої будують стосунки, працюють, помиляються, переживають втрати та відповідають за власні рішення. Сюжет таких творів не ґрунтується на магії чи фантастичному припущенні. Напругу створюють людські характери, суспільні обставини, родинні конфлікти, війна, нерівність, міграція, самотність і пошук свого місця.

Реалізм утвердився як впливовий літературний напрям у XIX столітті. Письменники прагнули уважно й правдиво показувати повсякденне життя, суспільні відносини та психологію людини. Відомими представниками є Оноре де Бальзак, Ґюстав Флобер, Джордж Еліот і Чарльз Дікенс. В українській літературі традицію реалістичної прози розвивали Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний та Іван Франко.

Сучасна реалістична проза охоплює психологічні й соціальні романи, родинні історії, твори про дорослішання, працю, війну, стосунки та суспільні зміни. Вона може містити любовну, драматичну, детективну чи пригодницьку лінію, однак її основою залишаються правдоподібний світ і переконливий людський досвід. Такі книги допомагають побачити знайоме життя очима іншої людини, зрозуміти мотиви її вчинків і помітити те, що в повсякденності часто залишається без уваги.