Містика

Містична проза розповідає про зіткнення людини з надприродним або незбагненним. Герой може бачити віщі сни, спілкуватися з духами, розслідувати старе прокляття чи поступово відкривати прихований порядок світу. На відміну від жахів, містика не мусить лякати. Вона може викликати подив, тривожне захоплення або спонукати до духовного пошуку.

Витоки жанру пов’язані з релігійними видіннями, фольклором, романтизмом і готичною літературою. Його образи яскраво втілювали Ернст Теодор Амадей Гофман, Артур Мейчен, Алджернон Блеквуд і Густав Майрінк. У їхніх творах буденність легко переходить у фантастичне, а читач не завжди може остаточно визначити, чи відбулося диво насправді.

Основою містичних історій стають таємниця й неоднозначність. Вони звертаються до старих легенд, символів, незрозумілих збігів і ситуацій, у яких раціональне пояснення залишається лише одним із можливих.